Про захоплення родовища літію

Розташування родовища.
Мапа DeepState від 04.01.2025

Ще у 2022 році писали, що одним із підґрунть вторгнення росії в Україну є захоплення як територій, так і ресурсів, зокрема - так званих критичних корисних копалин.

На фоні того, що росіяни тупо знищують всю матеріальну інфраструктуру на Донбасі, це так собі інтерпретація, але час від часу вони самі про це наголошують.

От, сьогодні окупанти вже стали поширювати повідомлення про "звільнення" села Шевченко (це на захід від Курахове), де знаходиться найбільше в Україні родовище літію. Їхній намір вести розробку літію на цьому родовищі був озвучений ще тоді, коли Шевченко було в 30 км від лінії фронту.

Про це родовище нещодавно згадували, коли обговорювали "План перемоги" Володимира Зеленського та ідеї зацікавити Трампа наданням доступу до українських родовищ критичних мінералів. Керівник компанії ОГХК Єгор Перелигін прокоментував це так:

...собівартість видобутку та переробки в українських реаліях буде набагато вищою, ніж в Австралії, Аргентині, Чилі та, звісно, в Китаї. Це означає, що навіть якщо хтось теоретично візьме на себе українські ризики та проведе геологічну розвідку — буде проблема підтвердити нормальні рівні "cutoff grade" руди у достатній кількості для сталого часового горизонту проєкту.

Не забуваємо, що CAPEX інвестиції в таких проєктах дуже високі. Навіть якщо побудувати шахти та ГЗК за сотні мільйонів доларів, то необхідно будувати електрохімічну переробку. Для розуміння — комбінат з виробництва гідроксиду літію у Квінані (Австралія) коштував Tianqi Lithium 700 млн доларів США. Паспортна потужність — 24,000 тон гідроксид літію. Північноамериканський проєкт гіганта Albemarle на 50,000 тон гідроксид літію (з можливістю швидкої експансії до 100,000 тон) коштує 1,3 мільярда доларів США. Ще раз наголошую, це тільки електрохімічний комплекс.

...Також не буду акцентувати увагу на тому, що Шевченківське родовище втрачено (Донецька область). Шевченківське родовище було досить адекватним за якістю родовищем (сподумен), але навіть там потенційний видобуток був під великим питанням у звʼязку з високою собівартістю шахтного видобутку та дуже високого рівня CAPEX інтенсивності проєкту.

Доповню це характеристиками родовища:

Гірничо-геологічні умови експлуатації родовища – круте падіння рудних тіл (65–85°), відносно велика глибина їх залягання (до 500 м) та потужність перекриваючих порід (до 120 м) визначають підземний спосіб відпрацювання родовища. [...] Родовище віднесено до групи родовищ дуже складної геологічної будови (3 група).

Тож навряд чи воно б зацікавило американців, які мають всі необхідні технології. А окупанти будуть з ним як собака на сіні.

Остання шахта з коксівним вугіллям

Голова офісу CEO групи Метінвест Олександр Водовіз:

Загроза для металургії: Що ми робитимемо, якщо Покровськ упаде?

Почнемо з того, що довкола одного з майданчиків покровської шахти Метінвесту у Піщаному, який ми нещодавно зупинили, йдуть бойові дії. Так, інші частини працюють, але це єдина шахта коксівного вугілля в Україні, яка живить вугіллям і наші заводи, і АрселорМіттал, і ДМЗ. Тобто всю металургію, яка залишилася в Україні. Якщо Покровська шахта буде окупована ворогом або буде підірвана, як вже сталося з частиною державних шахт в регіоні, тоді нам треба везти це вугілля морем. А це невигідно економічно. Тому зараз і в нас, і в наших колег металургів велика дилема — що ми робитимемо, якщо Покровськ упаде?

Шахта знаходиться не в самому місті, а трохи на околиці. Ми розуміємо, що шахта для економіки України має велике значення, і росіяни це теж чудово розуміють. І те, з якими темпами вони просуваються біля Покровська, нас деколи вражає - по годинах захоплюються села. Недавно в нас не приїхала ціла зміна з сусіднього села, бо воно було захоплене.

Ми намагаємося перевезти людей у цю частину Дніпропетровської області, будуємо для них тимчасове житло. Але не всі хочуть виїжджати.

Тож, сьогодні є відчуття, що ми будемо згадувати 2023−2024, як хороші роки. Тому що та інфраструктура, яку захопила росія на Сході, те, що вже знищено, розбомблено вже зараз — це колосальні гроші на відновлення. Ми точно не зможемо в якийсь короткий проміжок часу відновити цю інфраструктуру, щоби вона приносила додатковий ВВП, додаткову додану вартість.

Йдеться про комплекс повітроподавального ствола №3 (ППС-3), про зупинку якого компанія повідомила 12 грудня 2024 року. Адміністративно-побутовий комбінат ППС-3 розпочав роботу за місяць до повномасштабного вторгнення, ще під час будівництва комплексу...

Фото зі сторінки: https://metinvest.media/ua/page/shu-pokrovske-robota-v-umovah-vonnogo-chasu 

Довбана сарана; російським окупантам все це, насправді, не треба - якщо хтось вірить маренням про "російський Донбас". Росіяни знищили Донбас. І під триколором буде лише мертва пустеля.

Ретро-технології майбутнього

Подивився нещодавно "Чужий: Ромул". Після перших трьох класичних фільмів, щось франшиза повернула кудись не туди, але то таке. В новому фільмі дія починається у шахтарській колонії "Зоря Джексона", що належить корпорації Weyland-Yutani, тож як можна було пройти повз?

Сам фільм коментувати не стану, я не блогер-оглядач, тут все відображається через призму профдеформації. В цьому випадку "сподівання" теж були виправдані). Отже, що виявляється - у 2142 році, на фоні міжзоряних перельотів, тераформування планет, андроїдів із сильним штучним інтелектом і т. д. ми бачимо допотопну комп'ютерну техніку (обґрунтовано як омаж першому "Чужому") і гірничодобувні технології початку ХХ століття: шахтарі працюють лопатами та носять в шахту канарейок (хто не знає, їх використовували як "датчик" метану).

Тадам!

Шо ж це у них так все деградувало?)))

Добре, коли то вражини деградують - вони про таке й відносно недавно писали, але ж тут сюжет наче про ХХІІ століття.

Похмуре майбутнє Донеччини

Те, що описувалося зовсім нещодавно у цьому сюжеті, стає реальністю - через окупацію та руйнування внаслідок російських обстрілів шахти припиняють діяльність, що призведе як до екологічних наслідків, так і до економічних:

2021:

 2024:

Україна втрачає території на Донеччині. Руйнуються всі населені пункти через які проходить фронт, виїжджають унікальні спеціалісти, припиняється вуглевидобуток. І Донецька область все більше перестає бути промисловою частиною держави.

"Відновлення промислового потенціалу Донеччини — це завдання, яке вимагатиме титанічних зусиль. Потрібні величезні фінансові вкладення, щоб знову побудувати інфраструктуру, відновити підприємства, створити нові робочі місця. Енергетичні ресурси, які необхідні для запуску виробництв, також потребують особливої уваги, враховуючи те, що війна зруйнувала значну частину енергетичної інфраструктури регіону. Проте, навіть ці ресурси можуть бути марними без наявності кваліфікованого людського потенціалу. Спеціалісти, які знають, як працювати на промислових підприємствах, є ключовим елементом у процесі відновлення. Без них неможливо буде відновити навіть найсучасніше обладнання, — каже народний депутат України Муса Магомедов. — Без великої міжнародної програми відновлення промислового потенціалу Донеччини ані держава, ані великий бізнес не зможуть самотужки виконати це завдання. Донбас потребує не просто коштів — він потребує підтримки світової спільноти, комплексної стратегії, яка б об’єднала зусилля урядів, бізнесу і міжнародних організацій. На карту поставлено не лише майбутнє одного регіону. Донеччина є частиною України, і її відновлення — це ключ до відродження економічної стабільності всієї країни".

Наталя Бірюкова. Холодна консервація, загроза затоплення та тисячі людей без роботи. Що із шахтами Донеччини / Свої.City

Видобуток вугілля за країнами у 2023 році

Опублікований черговий огляд Statistical Review of World Energy (cтатистичний огляд світової енергетики Енергетичного інституту аналізує дані про світові енергетичні ринки за попередній рік; раніше огляд випускався компанією bp - з 1952 року). Cвітовий видобуток встановив черговий історичний рекорд - 9,1 млрд. тонн!

Розподіл за країнами виглядає так (до таблиці не включав країни з видобутком менше 1 млн. тонн - Південну Корею, Японію, Велику Британію, Венесуелу та Іспанію, а також об'єднані групи "інших" країн за регіонами):

№	Країна	2023	до 2022-го року	Частка у загальному видобутку
1	Китай	4710,0	▲ 3,3%	51,8%
2	Індія	1010,9	▲ 11,0%	11,1%
3	Індонезія	775,2	▲ 12,8%	8,5%
4	США	526,5	▼ -2,3%	5,8%
5	Австралія	455,8	▲ 3,6%	5,0%
6	Росія	432,5	▼ -1,5%	4,8%
7	ПАР	228,5	▼ -0,6%	2,5%
8	Казахстан +1	116,4	▼ -1,2%	1,3%
9	Німеччина -1	102,3	▼▼ -21,8%	1,1%
10	Польща	88,7	▼ -17,7%	1,0%
11	Монголія +4	83,2	▲▲ 111,6%	0,9%
12	Туреччина -1	66,4	▼▼ -30,4%	0,7%
13	Колумбія -1	54,5	▼ -5,9%	0,6%
14	Канада	48,6	▲ 4,0%	0,5%
15	В'єтнам -2	48,2	▼ -3,4%	0,5%
16	Сербія +2	31,9	▼ -9,1%	0,4%
17	Чехія	30,0	▼ -14,7%	0,3%
18	Україна +2	23,3	▼ -3,3%	0,3%
19	Болгарія -3	21,0	▼▼ -40,9%	0,2%
20	Пакистан +3	17,1	▲▲ 71,0%	0,2%
21	Румунія -2	14,8	▼ -18,8%	0,2%
22	Таїланд -1	12,8	▼ -6,1%	0,1%
23	Греція -2	10,9	▼▼ -23,6%	0,1%
24	Бразилія -2	6,8	▼ -10,1%	0,1%
25	Узбекистан +1	6,2	▲ 15,5%	0,1%
26	Мексика -1	5,6	▲ 0,1%	0,1%
27	Зімбабве +1	5,0	▲▲ 26,6%	0,1%
28	Угорщина -1	4,1	▼ -17,4%	<0,1%
29	Нова Зеландія	2,6	▼ -1,4%	<0,1%
	Планета Земля	9095,6	▲ 3,1%	100,0%

Тимчасова окупація рф значної частини Донбасу та близькість до фронту діючих шахт України продовжує справляти свій негативний вплив - річний видобуток зменшився ще майже на 1 млн тонн. Натомість, в 9 країнах видобуток зріс більше, ніж на 10 %: у Монголії (+111,6% !), Пакистані, Зімбабве, Узбекистані, Індонезії, Індії. 3,3% зростання видобутку у Китаї додали ще понад 150 млн тонн.

Загальну характеристику процитую зі звіту:

У 2023 році світовий видобуток вугілля досяг найвищого в історії рівня (179 ексаджоулів), побивши попередній рекорд, встановлений роком раніше. На Азійсько-Тихоокеанський регіон припадає майже 80% світового видобутку, причому діяльність зосереджена лише в чотирьох країнах - Австралії, Китаї, Індії та Індонезії (разом вони відповідають за 97% видобутку в регіоні). Лише на Китай припадає трохи більше половини світового виробництва. У Північній Америці, Південній та Центральній Америці, Європі та країнах СНД видобуток вугілля скоротився порівняно з рівнем 2022 року. Світове споживання вугілля вперше в історії перевищило 164 ЕДж. Зростання на 1,6% у порівнянні з 2022 роком у сім разів перевищило середні темпи зростання за попередні десять років. Хоча Китай, безумовно, є найбільшим споживачем вугілля (56% світового споживання), у 2023 році Індія вперше в історії перевищила сукупне споживання Європи та Північної Америки. Споживання вугілля і в Європі, і в Північній Америці впало нижче 10 ЕДж, що є найнижчим рівнем з 1965 року.

З рекордних рівнів, зафіксованих у 2022 році, ціни на вугілля впали в середньому на 46%, при цьому європейські ціни з поставкою встановилися на рівні 130 доларів за тонну, а ціни з поставкою в Азії - в середньому близько 125 доларів за тонну.

Вугілля зберегло свою позицію домінуючого палива для виробництва електроенергії у 2023 році зі стабільною часткою близько 35%. 

Див. також:

• Видобуток вугілля за країнами у попередні роки: 2022, 2021, 2020, 2019, 2018, 2017, 2016, 2015, 2014, 2013, 2012, 2011, 2010
• Видобуток вугілля у світі в 1981-2009 роках