ДП ВК "Краснолиманська"

У Міністерстві енергетики України раптово згадали, що шахта "Краснолиманська" - держпідприємство, до того ж із великими запасами вугілля і небезперспективне:

• Міністерство енергетики та вугільної промисловості України :: Держшахта "Краснолиманська" має розробляти державні запаси вугілля, - Олексій Кураков (kmu.gov.ua)
• Шахту "Краснолиманская" попытаются вывести из кризиса (hubs.ua)

Цікаво, чи в Міненергетики в курсі, що спецдозвіл на використання надр у межах підготовлених запасів у 2012-2013 рр. було видано ТОВ "Краснолиманське" - з терміном дії до 2032-го року (а розпочато цей процес 2003-го), і ДП ВК виконує фактично сервісні функції, з березня 2018-го не маючи видобутку зі своїх запасів взагалі.

Своїх промислових запасів у підприємства - 227 млн тонн, у розпорядження ТОВ було передано 65,4 млн тонн розкритих і частково або повністю підготовлених запасів. Свої підготовлені запаси ДП ВК вичерпало і для відновлення видобутку повинно завершити проєкти реконструкції "Розкриття та підготовка заскидової частини та резервних запасів" та "Розкриття та підготовка дільниці "Гапєєвська", роботи на яких не проводять, бо грошей немає (а треба 1,5 млрд. грн.), та й давно (борг із зарплати на 01.01.2021 - майже 174 млн. грн.).

На 2021 рік ДП КК "Краснолиманська" планує видобуток вугілля в межах власних запасів у розмірі... аж 94 тис. тонн. Але навіть для цього має отримати "пропуск" (права сервітуту) у ТОВ, щоб провести конвеєрний штрек для корінної лави.

Джерело: Звіт з управління по ДП ВК Краснолиманська за 2020 рік

Ну, є план розробити план на 5 років із відновлення видобутку, але щось важко повірити.

Шістнадцять тонн

 

16 тонн / Sixteen tons - пісня про американських шахтарів часів Великої депресії.

Детальніше: 16 тонн — Вікіпедія (wikipedia.org)

Сайт «Шахти та рудники Донбасу»

Тим, хто цікавиться, - рекомендую:

Сайт «Шахти та рудники Донбасу» присвячений історії гірничої справи Донбасу, а також включає в себе матеріали з геології, мінералогії, палеонтології, історії, археології та краєзнавству регіону. Мета проєкта — вивчення і популяризація історії гірничої промисловості даного регіону (від найдавніших часів до сучасності) та фотодокументування зникаючих об’єктів гірничопромислового комплексу.

Географія сайту охоплює території Донецької і Луганської областей, окремі райони Харківської і Дніпропетровської областей України і частину Ростовської області рф. Також окремий інтерес являють родовища і геологічні пам’ятники Приазов’я (Приазовський кристалічний масив, південно-східна частина Українського щита).

https://www.donmining.info/

Реформувати не можна ліквідувати

Головні новини грудня минулого року пов'язані з анонсованою керівництвом країни поетапною відмовою України від вугільної промисловості (водночас планується вже в найближчі десять років закрити всі збиткові шахти):

Україна приєднається до Безвугільного альянсу

До 2070 року Україна має намір повністю відмовитися від викопних видів палива

Стисло і зрозуміло: Україна починає історичне звільнення від вугілля

Для загального уявлення про поточний стан справ у держсекторі: "Станом на початок (2020) року в Україні налічується 148 шахт, з них 102 - у власності держави. Більша частина шахт перебуває на непідконтрольній Україні території (67), ще 2 шахти - недіючі, 33 - працюють (але тільки 4 вважаються рентабельними)" (джерело: Слово і діло):

Вугільна галузь в Україні: кількість шахт і рівень видобутку © Слово і діло

Усі попередні спроби реформування галузі закінчилися невдачею, і з приватизацією теж не склалося (не кажучи вже про те, що контроль над більшою частиною держшахт втрачено):

• Реформа вугільної галузі: що обіцяла нова і попередня влади
• Шахти поділили на перспективні та неперспективні
• Шахти поділили на перспективні та неперспективні - 2
• Затверджено шахти для передачі в концесію

Ну а нова реформа, яка хоч і проводиться під гаслом декарбонізації, у своїй основі має не переживання за екологію, а той простий факт, що грошей немає і не передбачається. А Євросоюз, який послідовно згортає вуглевидобуток, за визначенням не дасть грошей на розвиток вугільної промисловості; на закриття ж - будь ласка:

... Європейський процес декарбонізації ґрунтується на банальному факторі - в європейських країнах закінчуються запаси вугілля. США, навпаки, маючи в своєму розпорядженні серйозні запаси ресурсу, у розвитку енергетики роблять ставку, зокрема, на вугілля.

Україна має у своєму розпорядженні 4% світових запасів вугілля і перебуває на 7-му місці у світі за цим показником, згідно з рейтингом Statistical Review of World Energy. Капіталовкладення в цю галузь могли б забезпечити сталий розвиток вітчизняної енергетичної галузі та гарантувати енергетичну безпеку країни.

Але проблема України в тому, що вона не має достатніх внутрішніх резервів для таких амбітних завдань. А зовнішні "партнери" під такі цілі не горять бажанням видавати гранти і кредити. Але Україні охоче нададуть позики і технічну допомогу під закриття вуглевидобутку. А слідом за закриттям вугільних шахт, європейські трейдери з великим задоволенням запропонують офіційному Києву "реверсний" газ з ЄС. Американські ж "великі друзі" моторно підсунуть новий контракт на постачання вугілля із сонячного штату Пенсільванія, які українські чиновники будуть слухняно зустрічати з оркестром і червоною доріжкою.

День без шахтера. Как Украина на деньги Запада ликвидирует угольную отрасль

Річні огляди трендів гірничої промисловості від PwC

Відкрив для себе цікаві щорічні огляди глобальних трендів у гірничій промисловості PwC (annual review of global trends in the mining industry).

17-й огляд (2020-го року) було опубліковано в червні: Resilient and resourceful: PwC’s 17th annual review of global trends in the mining industry

ПДФ: pwc-mine-2020.pdf

Загальний висновок: Топ-40 гірничодобувних компаній світу поки що витримують шторм COVID-19 здебільшого неушкодженими і, ситуація тут, безумовно, краща, ніж у багатьох інших секторах промисловості. На тлі зниження зростання світової економіки багато урядів бачать у гірничодобувному секторі підтримку для виходу економіки з кризи. Проте, довгострокові наслідки поки що вбачаються невизначеними.

Домінування компаній, що займаються видобутком дорогоцінних металів, зросло до 12 представників у топ-40, вугільники зменшилися до 5, а багатопрофільних залишилося 13, як і попереднього року.