Сайт «Шахти та рудники Донбасу»

Тим, хто цікавиться, - рекомендую:

Сайт «Шахти та рудники Донбасу» присвячений історії гірничої справи Донбасу, а також включає в себе матеріали з геології, мінералогії, палеонтології, історії, археології та краєзнавству регіону. Мета проєкта — вивчення і популяризація історії гірничої промисловості даного регіону (від найдавніших часів до сучасності) та фотодокументування зникаючих об’єктів гірничопромислового комплексу.

Географія сайту охоплює території Донецької і Луганської областей, окремі райони Харківської і Дніпропетровської областей України і частину Ростовської області рф. Також окремий інтерес являють родовища і геологічні пам’ятники Приазов’я (Приазовський кристалічний масив, південно-східна частина Українського щита).

https://www.donmining.info/

Реформувати не можна ліквідувати

Головні новини грудня минулого року пов'язані з анонсованою керівництвом країни поетапною відмовою України від вугільної промисловості (водночас планується вже в найближчі десять років закрити всі збиткові шахти):

Україна приєднається до Безвугільного альянсу

До 2070 року Україна має намір повністю відмовитися від викопних видів палива

Стисло і зрозуміло: Україна починає історичне звільнення від вугілля

Для загального уявлення про поточний стан справ у держсекторі: "Станом на початок (2020) року в Україні налічується 148 шахт, з них 102 - у власності держави. Більша частина шахт перебуває на непідконтрольній Україні території (67), ще 2 шахти - недіючі, 33 - працюють (але тільки 4 вважаються рентабельними)" (джерело: Слово і діло):

Вугільна галузь в Україні: кількість шахт і рівень видобутку © Слово і діло

Усі попередні спроби реформування галузі закінчилися невдачею, і з приватизацією теж не склалося (не кажучи вже про те, що контроль над більшою частиною держшахт втрачено):

• Реформа вугільної галузі: що обіцяла нова і попередня влади
• Шахти поділили на перспективні та неперспективні
• Шахти поділили на перспективні та неперспективні - 2
• Затверджено шахти для передачі в концесію

Ну а нова реформа, яка хоч і проводиться під гаслом декарбонізації, у своїй основі має не переживання за екологію, а той простий факт, що грошей немає і не передбачається. А Євросоюз, який послідовно згортає вуглевидобуток, за визначенням не дасть грошей на розвиток вугільної промисловості; на закриття ж - будь ласка:

... Європейський процес декарбонізації ґрунтується на банальному факторі - в європейських країнах закінчуються запаси вугілля. США, навпаки, маючи в своєму розпорядженні серйозні запаси ресурсу, у розвитку енергетики роблять ставку, зокрема, на вугілля.

Україна має у своєму розпорядженні 4% світових запасів вугілля і перебуває на 7-му місці у світі за цим показником, згідно з рейтингом Statistical Review of World Energy. Капіталовкладення в цю галузь могли б забезпечити сталий розвиток вітчизняної енергетичної галузі та гарантувати енергетичну безпеку країни.

Але проблема України в тому, що вона не має достатніх внутрішніх резервів для таких амбітних завдань. А зовнішні "партнери" під такі цілі не горять бажанням видавати гранти і кредити. Але Україні охоче нададуть позики і технічну допомогу під закриття вуглевидобутку. А слідом за закриттям вугільних шахт, європейські трейдери з великим задоволенням запропонують офіційному Києву "реверсний" газ з ЄС. Американські ж "великі друзі" моторно підсунуть новий контракт на постачання вугілля із сонячного штату Пенсільванія, які українські чиновники будуть слухняно зустрічати з оркестром і червоною доріжкою.

День без шахтера. Как Украина на деньги Запада ликвидирует угольную отрасль